Що таке договір фінансового лізингу? Щоб дати відповідь на це питання, необхідно визначити правову природу та місце даного договору серед інших правочинів. Отже, договір фінансового лізингу є змішаним та міжгалузевим договором, адже поєднує в собі, ознаки договору оренди, поставки, купівлі-продажу і підпадає під  дію як цивільного, так і господарського законодавства, що зумовлює широку сферу застосування лізингових  правочинів. 

Відносини фінансового лізингу безпосередньо регулюються Законом України  “Про фінансовий лізинг”, в якому закріплено визначення поняття фінансового лізингу як виду правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування майно (об'єкт фінансового лізингу), що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу.

З огляду на визначення, пропонуємо розглянути найактуальніші категорії правових відносин, що виникають з договорів фінансового лізингу.

Договір лізингу транспортного засобу 

Значного поширення, сьогодні, набув лізинг транспортних засобів. Об`єктом (предметом) лізингу, у даному випадку, є визначений індивідуальними ознаками, транспортний засіб  щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Невід'ємною частиною договору фінансового лізингу транспортного засобу є зазначення таких істотних умов як розмір платежів, які підлягають до сплати за користування об'єктом лізингу, та графік оплати таких платежів (план відшкодування).

При стандартних умовах лізингу транспортного засобу сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування автомобілем. 

Проте, винятком є отримання суми грошових коштів (за попередньою професійною оцінкою) лізингодавцем внаслідок продажу об`єкта лізингу, яка дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися не здійсненими  відповідно до графіка покриття витрат, а також інші платежі, що залишаються несплаченими лізингоодержувачем відповідно до договору. 

Визнання недійсним договорів фінансового лізингу

Оскільки лізингоодержувач, насамперед, є споживачем лізингових послуг, правовідносини регулюються  Законом України «Про захист прав споживачів», який містить окремі підстави визнання договору фінансового лізингу недійсним або  визнання договору таким, що обмежує права споживача.

Господарським кодексом України також передбачено способи захисту прав і законних інтересів споживачів, зокрема, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; припинення дій, що порушують права або створюють загрозу їх порушення.

Важливо зазначити, що суд застосовує наслідки недійсності  правочину, в разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, буде встановлено наявність підстав вважати такий правочин нікчемним.

Наші юристи звертають увагу на найбільш поширені способи застосування наслідків недійсності правочинів, а саме: повернення сторони правочину у первісний стан шляхом відшкодування грошових коштів, стягнення моральної шкоди та відшкодування всіх судових витрат.

Стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу 

Законом передбачено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних як спосіб захисту його майнового права та інтересу шляхом:

  • відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів;
  • отримання компенсації (плати) від боржника за користування об'єктом лізингу.

Зобов'язання в лізингових відносинах можна припинити шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Тобто, коли кредитор за договором лізингу, у свою чергу, є боржником цієї ж сторони за іншим договором. 

Проте, у більшості випадків, протилежна сторона не згодна на зарахування зустрічних однорідних  вимог та звертається до суду з відповідним позовом про визнання зарахування зустрічних вимог недійсним.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, насамперед, необхідно дати відповідь на питання:

  • чи була заборгованість безспірною?
  • чи стосується вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням?
  • чи оспорюється зарахуванням з інших підстав?

Якщо Ви не погоджуєтеся з позовними вимогами іншої сторони спору про стягнення заборгованості (суми, штрафних санкцій), Ви можете заявити зустрічні вимоги про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, повернувши сторони у первісний стан.

З огляду на специфіку лізингових відносин між сторонами, адвокат зазначає, що заборгованість не можна вважати платою за користування об'єктом лізингу, оскільки така плата стягується лише до припинення дії договору.

Спори про стягнення грошових сум, які є похідними від основного спору (про визнання договорів фінансового лізингу недійсними), підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, де здійснюється розгляд основного спору.

Отже, фінансовий лізинг як вид правових відносин має комплексний характер, що зумовлено впливом водночас різних галузей права, тому можуть з'явитися труднощі в реалізації даного правочину. Послуги юриста стануть у нагоді для запобігання ризиків, які зазвичай виникають при укладенні договору фінансового лізингу,  а також вирішенні спору у судовому порядку.